Ступінь порушення гемодинаміки кінцівки визначався також за величиною литко-плечового індексу (ЛПІ), який дорівнює відношенню систолічного тиску на задній гомілковій артерії до систолічного тиску на плечовій артерії і складає у нормі при інтактних артеріях 1,0. Оцінювався артеріальний тиск на пальцях, який у нормі нижче литкового на 0,569-1,13 кПа (5–10 мм рт.ст.) у горизонтальному положенні. Для виявлення вазоспастичного компонента проводилася медикаментозна проба з нітрогліцерином. За показаннями 31 пацієнту здійснено рентгенологічне дослідження кісток стопи на апараті „РУМ – 20”. При гнійно-некротичних ускладненнях на стопі проводили бактеріологічне дослідження за стандартними методиками. Кількість лейкоцитів у відібраній плівці для аутолейкоцитарної перфузії підраховувалася за стандартною методикою. Динаміка ранового процесу оцінена за допомогою цитологічного методу дослідження за М.Ф. Камаєвим (1974). Для цього брали мазок – відбиток з рани на початку та на 5-ту добу лікування. Дослідження мазків здійснювали за допомогою світової мікроскопії на біологічному мікроскопі „Біолан” та електронному мікроскопі ЕМБ-100 БР. При цьому відзначали характер ексудату, його клітинний вміст та морфометричний аналіз популяції лімфоцитів ранового вмісту. У зв’язку з гетерогенністю СДС проводилася загальноприйнята у міжнародній клінічній практиці мультидисциплінарна терапія виразок стопи. Стратегія лікування диференціювалася залежно від наявності або відсутності ішемії, остеоартропатії та її локалізації, ступеня поширення інфекційного процесу, а також наявності критичної ішемії і вирішувала декілька задач: оптимізацію метаболічного контролю – з метою компенсації цукрового діабету (нормалізація вуглеводного обміну); купірування явищ критичної ішемії стопи; профілактику та лікування інфекційних ускладнень – визначення виду та чутливості флори до антибактеріальних препаратів. Обмеження навантаження стопи вважали одним із основних завдань лікування. Пацієнти (n = 50) групи порівняння із СДС отримували традиційне багатокомпонентне лікування, яке включало ранній розтин абсцесу, ком¬пен¬сацію цукрового діабету, інфузійно-трансфузійну тривалу терапію спаз¬молітичними, метаболічними, ангіопротекторними препаратами, інсуліном, гепарином, антибіотиками. При прогресуючих некротичних ускладненнях, зростанні ендотоксикозу здійснювалася ампутація фаланги або кінцівки. Отримані результати досліджень опрацьовано методом варіаційної математичної статистики на персональному комп’ютері IBM PC за допомогою програм статистичного аналізу “Microsoft Excel”.

Ступінь порушення гемодинаміки кінцівки визначався також за величиною литко-плечового індексу (ЛПІ), який дорівнює відношенню систолічного тиску на задній гомілковій артерії до систолічного тиску на плечовій артерії і складає у нормі при інтактних артеріях 1,0.

Оцінювався артеріальний тиск на пальцях, який у нормі нижче литкового на 0,569-1,13 кПа (5–10 мм рт.ст.) у горизонтальному положенні. Для виявлення вазоспастичного компонента проводилася медикаментозна проба з нітрогліцерином.

За показаннями 31 пацієнту здійснено рентгенологічне дослідження кісток стопи на апараті „РУМ – 20”.

При гнійно-некротичних ускладненнях на стопі проводили бактеріологічне дослідження за стандартними методиками.

Кількість лейкоцитів у відібраній плівці для аутолейкоцитарної перфузії підраховувалася за стандартною методикою.

Динаміка ранового процесу оцінена за допомогою цитологічного методу дослідження за М.Ф. Камаєвим (1974). Для цього брали мазок – відбиток з рани на початку та на 5-ту добу лікування. Дослідження мазків здійснювали за допомогою світової мікроскопії на біологічному мікроскопі „Біолан” та електронному мікроскопі ЕМБ-100 БР. При цьому відзначали характер ексудату, його клітинний вміст та морфометричний аналіз популяції лімфоцитів ранового вмісту.

У зв’язку з гетерогенністю СДС проводилася загальноприйнята у міжнародній клінічній практиці мультидисциплінарна терапія виразок стопи. Стратегія лікування диференціювалася залежно від наявності або відсутності ішемії, остеоартропатії та її локалізації, ступеня поширення інфекційного процесу, а також наявності критичної ішемії і вирішувала декілька задач: оптимізацію метаболічного контролю – з метою компенсації цукрового діабету (нормалізація вуглеводного обміну); купірування явищ критичної ішемії стопи; профілактику та лікування інфекційних ускладнень – визначення виду та чутливості флори до антибактеріальних препаратів. Обмеження навантаження стопи вважали одним із основних завдань лікування.

Пацієнти (n = 50) групи порівняння із СДС отримували традиційне багатокомпонентне лікування, яке включало ранній розтин абсцесу, ком­пен­сацію цукрового діабету, інфузійно-трансфузійну тривалу терапію спаз­молітичними, метаболічними, ангіопротекторними препаратами, інсуліном, гепарином, антибіотиками. При прогресуючих некротичних ускладненнях, зростанні ендотоксикозу здійснювалася ампутація фаланги або кінцівки.

Отримані результати досліджень опрацьовано методом варіаційної математичної статистики на персональному комп’ютері IBM PC за допомогою програм статистичного аналізу “Microsoft Excel”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *